Держава: терор і насильство

Нещодавно я дивився якийсь американський фільм - звичайну голівудську стрічку, які переважно не дивлюсь. Не подумайте, не тому не дивлюсь, що є прихильником антиамериканізму чи одним із тих, хто вірить, що світом править таємна ложа. Я швидше, як написав один мій товариш, вірю у сентенцію: " миром правит не тайная ложа, а полная лажа". Я просто не дивлюсь (останнім часом) художнє кіно - ну не вставляє.
Так от, цей фільм (а включив я його під час реклами на каналі Мега де йшла якась науково-популярна стрічка) вразив мене настільки, що дививсь я його до наступного рекламного ролику на цьому каналі, а через 10 хвилин перемикнувся знову, щоб побачити продовження.
           Взагалі то я не можу назвати себе телеманом, проте вечером обовязково годину-півтора розслабляюсь за допомогою чарівного ящика, правда переважно дивлюсь із флешки. Так і цього, здається недільного, дня перед сном вмикнув ТВ, щоб розслабитись і підійти до сновидінь у відповідному тонусі. Як уже казав, перемикнув на якийсь канал, де йшла стрічка про терориста, що заховав ядерні бомби з часовими мезанізмами у декількох містах Америки. Після з'ясування зав'язки фільму я одразу ж хотів переключити, оскільки подальший розвиток подій, як на мене, малоцікавий, але зупинила мене заява одного із спецагентів з приводу того, що терориста спіймано, і потрібно зясувати тільки де він подівав ці бомби. Відсутність подальшого сюжету з погонями і спецефектами мене зацікавила. Таке, як правило, компенсується чимсь справжньо художнім, оригінальним і провокативним.
Як зясувалось пізніше, головний герой фільму звичайний кат, звичайнісінький собі кат, і його завдання - застосувати всі потрібні засоби залякування, включаючи фізичне і психологічне знущання. Використовуючи ефект від болі (тілесної чи духовної) кат має добитись бажаного результату. Використовуючи знайомі змалку тортури, як то відрубування кінцівок, пораження електричним струмом і високою температурою (т.зв. класика) спецагент доходить до того, що приводить дружину терориста (до речі, що особливо вразило, - фільм не побудований за звичним американським принципом герой - негідник, оскільки як спецагент так і терорист зображені в геройському дусі і їм притаманні всі необхідні для симпатії якості, інші персонажі, правда, зображені дещо блідувато), котру пізніше убиває на очах "негідника". Агент ФБР, яка зображена в фільмі доволі типово і нецікаво, спочатку сумнівається в доцільності таких методів та намагається захистити негідника, проте пізніше, відчуваючи безвихідь перед умертвінням десятків мільйонів людей, погоджується з тим, що діяти потрібно. Кульмінацією стає момент, коли зявляються двоє діток терориста-смертника. Опісля цього, побачивши впевненість  і віру в руках палача, він лажає і розкриває свою криваву таємницю.    

Примітивний, з одного боку, сюжет, відсутність б.я. естецьких витребеньок, банальна і звичноголівудська гра акторів - ну американське кіно зі всіма витікаючими. Але поглинуло мене цілком і заставило забути про те, що на сусідньому каналі йшла доволі цікава науково-популярна стрічка про тайни Другої світової війни (тех х..ня, але інформативна). Зацікавила у першу чергу ця картина своєю провокативністю, адже, з одного боку, я пацифіст, але з іншого - що ж робити в такій ситуації? А в такій патовій ситуації, виявляється, садист і кат є доволі симпатичними хлопцями, навіть загроза чинення насильства, та що там насчильства - звірського садизму над неповнеолітніми дітьми, виглядає не такою вже й страшною, а що найголовніше - цілковито виправданою.    

Стрічка мене вразила, буду відвертим, ніколи так глибоко не замислювався над питаннями насильства і ідеології, яка породжує зазвичай найжахливіші форми його. Завдяки цьому незамислуватому фільму я став задумуватись над тим, що державна машина,як іідеологічна загалом, є породженням цього насильства, вона і є тим страшним звіром, що піднімається з глибин морських. Терорист, якого зображує кінематограф, зазвичай негідник і несимпатичний дядько. Натомість тут він захисник ісламського світу, який щиро бажає зупинити убивство арабів американськими військовиками. Він готовий померти во ім'я ідеї. Основна з вимог яку він висуває перед американським урядом - це виведення військ із гарячих точок мусульманського світу, навіть не самого виведення, а простої обіцянки президента США зробити це у майбутньому.
Фільм із самого початку попахує своєрідним месіанством, адже терорист завуальовано асоціюється із Ісусом, що погоджується добровільно на муки заради своїх одновірців. Він намагається своєю смертию відкупити мільйони жертв мусульман по всьому світу. Уряд же, чи вірніше його агенти, виглядають як звичайні захисники свого народу, що дозволяють діяти такими методами, але з іншого боку, відчувається якесь неспівпадіння із т.зв. ліберальними чи то пак західними цінностями.
Під час гарячої кульмінації, коли доходить справа до неповнолітніх дітей, поруч із єдиною можливістю вирішення цього конфлікту - катуванням дітей, зявляється інша - обіцянка президента виконати вимоги мученика. Але тут у фільмі з'являється прихований заклик проти державви, своєрідне восхваляння анархізму. Негідником тут стає вже не терорист-смертник, а держава зі всіма своїми фе-інституціями, президент і його оточення, які заради своєї помпезної непоступливості і вдаваної діловитості готові пожертвувати мільйонами жертв, але аж ніяк не виконати безневинну вимогу терориста-мученика. Для державних ділків ніщо є тортури над неповнолітніми, як і вже згадані потенційні жертви. Держава стає своєрідним протиставленням усього людського, доброго і людяного, вона є злочинець на фоні якого тьмяніють гріхи відомих маньяків, грабіжників і корисливих убивць. Вкінці стрічки терорист приймає смерть, проте його справа залишається. Свідченням цього стає останній кадр із фільму, де зображено не знайдену бомбу, про яку сам смертник не говорив, проте її можливість не виключали...