У чому ж це проявляється, скажете ви? А у тому, що майже на всіх без виключення каналах почали зявлятись давнозабуті радянські кінострічки пропагандонського характеру. Здавалося за десятиріччя незалежності суспільство призабуло про жахливі "Молодиє гвардіі", про вигаданих Кашевих із Касмадемянскімі, про "за родіну за сталіна", так ні, ця напвімертва субстанція знову оживає на екранах ТВ, у підручниках з історії (відредагованих новою недалекою владою) на сторрінках провладних і проросійських (що синоніми) періодичних виданнях та книгах. Можна було б багато говорити про цю т.зв. інформаційну продукцію, що виливається тоннами мукулатури та годинами ефірного часу, але не хочеться згадувати відомі Калєснічєнкапісія, профінансовані північним сусідом, чи зловісні вампірські саги Бузіни іже с нім.
Я хочу привернути увагу шановного панства до безчинств, які роблять із українськими підручниками з історії, причому ріжуть їх без огляду на вітчизняну історичну науку, я б навіть сказав всупереч їй. Найперше що ріже око в сучасних підручниках, так це поява старого терміну ВВВ, і відсутність у цій війні українськості, натомість розширеній присутності радянщини, ніби за межами радянської армії українців, як і інших народів радсоюзу не було. Проте ми прекрасно розумієм, що більшість українців з надією чекали на німецьку армію, що визволить їх від більшовицької окупації.
Якщо взяти і структурувати тогочасне суспільство, то умовно ми можемо поділити його на три групи: на тих, що воювали (з різних причин) в ЧА (слід зауважити, що ідеологічно це теж не монолітна група з огляду на те, що більшість стали в ряди ЧА з неохотою); на тих що не хотіли повернення більшовиків і всяко цьому протистояли (теж група не монолітна, оскільки всі протистояли в різний спосіб - хтось в УПА, хтось в радах Вермахту чи СС); і третя, мабуть найчисельніша група, що присутня на всіх війнах без виключення - простий народ, що залишився в окупації та мовчазно погоджувався із б.я. владою, яка зрештою його згоди й не питала.
Наступним казусом, на який варто звернути увагу - це вилучення параграфів присвячених діяльності ОУН-УПА, які складались із документів, що позитивно характеризували ці підпільні організації, а на їх місце поставили фото із радянськими пропагандонствами, стосовно діяльності партизанів, Рад Армії, особливого акценту зроблено на героїчній боротьбі "радянського народу" та рад воїнів.
Також примітним казусом стала дата початку війни, яка знову 22 червня, хоча уся без виключення світова історична наука розуміє, що початком Другої Світової був не напад Гітлера на Сталіна, а напад їх обох на Польшу, а Україна вступила у другу світову 17 вересня 1939, коли червонопикі війська увійшли на територію Зах. України, і це був далеко не визвольний похід ЧА, не т.зв. Золотий вересень, не обєднання братів в одну державу, а підступна змова двох тоталітарних тиранічних режимів, що внаслідку підтвердилось жорстоким терором, засланнями, розстрілами і ін. безчиньствами.
Безумовно така реінкарнація імперської історії чи не єдиний спосіб затагнути нас із вами в черговий союз під патронатом Вєлікай Рассіі, причому історія Другої світової мабуть останній, оскільки рани, нанесені цією війною іще не зажили, реальної картини тих подій більшість нашого суспільства на жаль не чула, а старий міф, трансформований на сучасний манер можна іще навязати нашому малочитаючому і малограмотному суспільству.
Та найбільше мене веселить у цій нісенітниці те, що історична наука (НАНУ, інститути історії університетів) і підручники, які видає держава кардинально розходяться...жах...
Комментариев нет:
Отправить комментарий