Карта Київької Русі

Вперше з картами я зустрівся в ранньому дитинстві, десь у 1-2 класах, коли перебираючи купку книжок, що валялись на полиці помітив маленьку книжечку синього кольору з назвою "Малий атлас мира". Не скажу що я відтоді став регулярно туди заглядати, але став періодично доставати батьків, щоб ті мені показували де там Москва (сталіца нашєй родіни), Київ, Львів чи Івано-Франківськ. Найбільше мене особисто приваблювала політична карта, оскільки там, на відміну від географічних для мене було  все зрозумілим і простим - кордони чітко окреслені пунктирними межами, країни розфарбовані у різні кольори, області, краї, республіки...усе просто і зрозуміло. Географічні чи б.я. інші викликали у мене більше відрази аніж зацікавлення, навіть попри те, що мені намагались пояснювати де там гори, де низовини, де ріки моря й океани. Великою й неозорою тоді мені здавалась наша Батьківщина (наша батьківщина Радянський Союз, писали у букварику). Дивлячись фільми і мультики про полярників я мріяв колись зробити маленький кораблик і доплисти річкою до моря, а ще краще до Північного льодовитого океану, який здавався мені н6еймовірно таємничим.



   Та з часом, років за два-три я став розуміти настільки це далеко, наскільки неозорі далі ховаються в міліметрах політичної карти Союзу чи світу тимпаче, та тоді ці карти стали набагато ближчими і зрозумілішими, оскільки ми вже вивчали їх у школі, шукали міста на швидкість, ріки, озера. Тоді мою увагу стали привертати інші карти - карти до історії СРСР, де були схематично показані бої, рух наших та ворожих військ, динаміка руху кордонів держав. Я став уявляти себе королем чи володарем, малювати на контурних картах королівствіа, землі яких я приумножував, як радянська власть територію СРСР навколо Москви. Я мріяв про подвиги, про стратегії проведення боїв про великі побоїща, де наші неодмінно переможуть і виженуть ворога із землі Руської.
    Першою такою картою, з я кої починалась історія сересере була карта Київської Русі, такого собі унікального середньовічного утворення, майже неймовірної по масштабам формації "од Сяну до Дону" а то й далі. Цей міф про супердержаву на теренах нашої батьківщини так вгризся в уми нашого покоління, що й понині всі думають, начебто Володимир Великий, чи там Олег, чи бува Ярослав прозваний Мудрим дійсно правили територіями такого маштабу одноосібно, а їх нарід (русичі) вірно й віддано служили великим князям. І то на територіях, які взагалі ніколи не мали державної традиції, на землях заросших густими лісами з непрохідними болотами.
     Та навіть попри усі ці несумірності, навіть обминаючи усі за і проти існування давньоруської єдності і припустивши що така існувала, можливо не як державна формація, а як територія з якою традиційно бандюгани зразка Володимира Ясне Сонечко, чи Олєга Вєщєго збирали данину та грабували дрібні та середні поселення, захоплювали бранок та бранців, продаючи їх на Візантійських базарах, зовсім не означає, що це були певні стабільні території. Можна припустити що в цих поселеннях були т.зв. воєводи князя, чи адміністратори які збирали данину, але чому ж тоді немає відповідних археологічних памяток писемного характеру, як така формація могла обходитись без писемності??? А якщо й остання існувала, то де ж тоді памятники???
     І тут, ось тобі на - карта із чіткими межами, навіть з умовним поділом на адміністративні одиниці, чи то пак землі. Я не розумію як це вдалось тогочасним князям обєднати такі величезні території, де проживали різношерсні народи, що володіли різними мовами, належали до різних культур і етнічних груп. Уявіть собі, пані та панове, скільки потрібно часу, щоб створити державу на таких величезних теренах, а нам з вами розказують, що якимсь напівдиким вікінгам Рюрикам вдалось це за короткий час в століття, причому це століття вони, як стверджують історики не знали письма...Якась маячня, як на мене, бо якщо колись у класі 5-му я міг повірити у такі казки, то сьогодні щось не дуже...Сьогодні мені здається, що хтось колись  малював ці карти так як я у дитинстві, а велика середньовічна держава існувала тільки у бурних фантазіях божевільних російських царів та розпутних імператриць...