Напередодні в одному зі своїх інтерв'ю міністр соцполітики і прилєгающіх астравов видав, що мріяти про різке збільшення зарплат не варто, а мінімальну пенсію в 3,5 тисячі варто очікувати не раніше аніж за три-чотири роки. Про зарплату в тисячу евро чиновник видав, що така може бути у нас не раніше аніж за 10-15 років, і то при хорошому феншую. Правда якщо врахувати середньорічний рівень інфляції у нас, то 3,5 тис. грн. років за три буде те ж саме, що сьогодні 1,5 тис. , а тисячу евро за 15 років за купівельною спроможністю, у кращому випадку, звісно ж, стане тим же, що сьогодні 200 евро, хоч і не виключено, що такої валюти взагалі не буде.
Порошенко ж, у свою чергу, не забув вкотре пообіцяти швидкий прихід безвізу, сказавши на давоському форумі, що: "Це прямий обов’язок ЄС… Ми чекаємо на кілька моментів чи тижнів, коли буде закінчено паперову роботу і запущено процес".
Я розумію, що питання безвізу і зарплат є неспівмірними і непорівнюваними, адже якщо зарплати потрібні людям як вода чи повітря, а то вже починаємо недоїдати, то безвіз швидше тема для розмов, аніж реальна перспектива для простолюду, - всі ж розуміють, що учителю чи хліборобу їхати в Париж попити кави чи подивитись на Ейфелеву вежу не більше ніж мрія. А для тих, хто таку мрію може здійснити, пару евриків за візу то не гроші.
Як би там не було, а нас знову годують світлим майбутнім і тим, що завтра будєт лучше чєм вчєра. От так і живьом - від пятілєтки до пітілєтки, від з'їзду до з'їзду, перебиваючись куском хліба і чарочкою оковитої, бо на тверезо дивитись усе це страшно.
Юзьо Цьопа, спеціяльно для "Розмови без цензури"
Комментариев нет:
Отправить комментарий