Нещодавно я дивився якийсь американський фільм, звичайну американську стрічку, які переважно не дивлюсь. Не подумайте, не тому не дивлюсь що я прихильник антиамериканізму чи один із тих хто вірять що світом править таємна ложа, швидше, як написав один мій товариш - " миром правит не тайная ложа, а полная лажа", просто не дивлюсь останнім часом художнє кіно, ну не вставляє. Так от, цей фільм, а включив я його під час реклами на каналі Мега, де йшов якийсь науково-популярний фільм, вразив мене настільки що дививсь я його до наступного рекламного ролику на цьому каналі, а через 10 хвилин перемикнувся знову щоб побачити продовження.
Взагалі то я не можу назвати себе телеманом, проте вечером обовязково годину-півтора розслабляюсь за допомогою чарівного ящика, так і цього, здається недільного дня перед сном вмикнув ТВ, щоб розслабитись і підійти до сновидінь у відповідному тонусі. Як уже казав, перемикнув на якийсь канал, де йшла стрічка про терориста що заховав ядерні бомби з часовими мезанізмами у декількох містах Америки, після зясування завязки фільму я одразу ж хотів переключити, оскільки подальший розвиток подій, як на мене, малоцікавий, але зупинила мене заява одного із спецагентів з приводу того, що терориста спіймано і потрібно зясувати тільки те, де він подівав ці бомби. Відсутність подальшого сюжету з погонями і спецефектами мене зацікавила, адже їх відсутність, як правило компенсується чимсь справжньо художнім, оригінальним і провокативним. Як зясувалось пізніше, головний герой фільму звичайний кат, звичайнісінький, як виявляється, і його завдання в цьому розслідуванні - використати всі засоби залякування, включаючи фізичне і психологічне знущання, використовуючи ефект від болі (тілесної чи духовної) добитись необхідного результату. Використовуючи банально відомі тортури, як от відрубування кінціво, пораження електричним струмом і високою температурою (т.зв. класика) спецагент доходить до того, що приводить дружину терориста (до речі що особливо вразило, що фільм не побудований за звичним американським принципом герой - негідник, оскільки як спецагент так і терорист зображені в геройському дусі, їм притаманні всі необхідні для симпатії якості, інші герої, правда, зображені дещо блідувато), котру пізніше убиває на очах "негідника". Агент ФБР, яка зображена в фільмі доволі типово і нецікаво, спочатку сумнівається в доцільності таких методів та намагається захистити негідника, проте пізніше, відчуваючи безвихідь перед умертвінням десятків мільйонів людей погоджується з тим що діяти потрібно. Кульмінацією стає момент, коли зявляються двоє діток терориста-смертника, опісля цього, побачивши впевненість і віру в руках палача він лажає і розриває свою криваву таємницю.
Примітивний з одного боку сюжет, відсутність б.я. естецьких витребеньок, банальна і звичноголівудська гра акторів, ну американське кіно зі всіма витікаючими, проте поглинуло мене цілком і заставило забути про те, що на сусідньому каналі йшла доволі цікава науково-популярна стрічка про тайни Другої світової війни. Зацікавила у першу чергу ця картина своєю провокативністю, адже з одного боку я пацифіст, заперечую насильство, але з іншого, що ж робити в такій ситуації? А в такій патовій ситуації, виявляється садист і кат є доволі симпатичними хлопцями, навіть загроза чинення насильства, та що там насчильства - звірського насильства над неповнеолітніми дітьми виглядає не такою вже й страшною, а що найголовніше - цілковито виправданою. Мені пригадався анекдот радянських часів: "...ну, майор сказал, што хоть ти і педераст (прапор сплутав слово пацифіст, яке, мабуть почув уперше), в арміі служить прідьотса"...
Та найбільше мене налякало те, що фільми такого зразка потрапляють як на великий екран, так і в звичайнісінький телевізро, де побачити його можуть усі кому не лінь, проте, як на мене це все невипадково, адже фільм є своєрідно прихованою пропагандою як насильства, так і тероризму, що по суті синоніми. Терорист, якого зображує кінематограф зазвичай негідник і несимпатичний дядько, натомість тут він захисник ісламського світу, який щиро бажає зупинити убивство арабів американськими військовиками, він готовий померти во імя ідеї. Основна з вимог яку він висуває перед американським урядом - це виведення військ із гарячих точок мусульманського світу, навіть не самого виведення, а простої обіцянки президента США
зробити це у майбутньому. Фільм із самого початку попахує своєрідним месіанством, адже терорист завуальовано асоціюється із Ісусом, що погоджується добровільно на муки заради своїх одновірців, він намагається своєю смертю відкупити мільйони жертв мусульман по всьому світу. Уряд же, чи вірніше його агенти, з одного боку виглядають як звичайні захисники свого народу, що дозволяють діяти такими методами, але з іншого боку відчувається якесь неспівпадіння із т.зв. ліберальними цінностями, із американською мрією і омріяною свободою. Під час гарячої кульмінації, коли доходить справа до неповнолітніх дітей, поруч із єдиною можливістю вирішення цього конфлікту - катуванням дітей, зявляється інша - обіцянка президента виконати вимоги мученика.Але тут у фільмі зявляється прихований заклик проти державви, своєрідне восхваляння анархізму, адже негідником тут стає вже не терорист-смертник, а держава зі всіма своїми фе-інституціями, президент і його оточення, які заради своєї помпезної непоступливості і вдаваної діловитості готові пожертвувати мільйонами жертв, але аж ніяк не виконати безневинну вимогу терориста-мученика. Для державних ділків ніщо є тортури над неповнолітніми як і вже згадані потенційні жертви, держава стає своєрідним протиставленням усього людського, доброго і людяного, вона є злочинець на фоні якого тьмяніють гріхи відомих маніяків грабіжників і корисливих убивць. Вкінці стрічки терорист приймає смерть, проте його справа залишається, чому свідченням стає останній кадр із фільму, де зображено незнайдену бомбу про яку сам смертник не говорив, проте її можливість не виключали
Комментариев нет:
Отправить комментарий