Балада про характер народу, чи де знаходиться кінець імперії

     

Один із великих мислителів, непамятаю вже хто то і звідкіля він був, стверджував, буцімто вивчаючи фундаментально історію можна прийти до висновку, що уряд і врядування є справжньою первопричиною характеру нороду або нації, що достоїнства і недоліки тих чи інших етносів та націй, їх таланти, слабкість, сила та енкргетика, їх освіченість чи неуцтво ніколи не є наслідком природньо-кліматичного положення, та расово-етнічних чинників даної нації. Насправді ж Бог дає людям усе необхідне для їх розвитку, а уряд знищує або примножує у підлеглих йому людях ці якості які є відпочатковими всезагальними достоїнствами роду людського. Багато філософів і мудрих мужів народилося й померло з того часу, але історія вперто підтверджує те що він мав таки рацію, бо якщо взяти до уваги одну з державних европейських націй, то протягом останніх століть можемо простежити те що клімат не змінювався ніяк, як і не мінялось географічне положення та расово етнічний склад, проте суттєво мінялись характери націй в залажності від зміни урядів або державних ладів. Візьмемо для прикладу Німеччину, Австрію чи Італію і переконаємось що все так і було

Совок помер - хай живе совок.

      Американський експерт з міжнародних питань, співробітник якогось там інституту міжнародної економіки Андерс Ослунд написав: "Проект коаліційної угоди нагадав мені виступ Леоніда Брежнєва на 26 з'їзді КПРС в 1981 році. Це не програма реформ, це документ, написаний в бюрократичному стилі СРСР з метою зберегти стару систему. Такий консервативний документ ніколи не породить реформи". Я от сиджу собі та й думаю, навіщо ми обрали в парламент совків долбодзвонів, усяких там Парашенків, які навіть чимось  схожі на свого ідейного батька Лєаніда Іллічя. Принаймні Порох теж десь із Молдавії до нас був направлений. Та у будь-якому випадку, щоб позбутись старого слід обирати до влади нових. Ви памятаєте як починався Майдан, як політиків гнали звідти як шкідливу худобу з городу, а тут поміняли одних козлів на інших і тішуться що перемогли на Майдані.

Веселий світ антиномій.

    

 Така вже природа людська, що все у світі людей повязано із протиріччями, на них, можна сказати, світ стоїть. От хвільософи кажуть, що думки людей визначає середовище, хоча вони ж говорять що саме середовище, чи то пак соціум, як стало модньо говорити останніми днями, визначає міркування, погляди і ментальність, якщо бажаєте, людей. Отака вона хвільософська абракадабра, як то любив балакати Мануїл Кант про свої антиномії: положення настільки ж справедливим є як і протилежність. Насправді немає сумніву, що думки людей визначаються оточуючим їх середовищем. Також сумніву не підлягає, що жоден народ не змириться з таким громадським порядком, який суперечить всім його поглядам. Та судячи з вищезказаного можна ствердно мовити що думки і погляди, а також системи цінностей засновані на них, насправді управляють світом, а властьімущі, ким би вони не були, яку функцію абсолютної чи виконавчої влади б не виконували, змушені прогинатись під ці ідеї і підкорятись їм, маневруючи в запропонованій їмсистемі координат. От подивіться на сьогоднішніх наших кандидатів, чи то вже обраних але поки що нереалізованих докінця депутатів. Жоден із них не вигадував чогось нового, тільки хотів вложитись у ту систему координат яку їм запропонував соціум.

Перехрестя і глухі кути обєктивної реальності

     

Наскільки ж обєктивною є обєктивна реальність? Попри всю безглуздість, тавтологічну недовершеність та примітивність даного запитання - воно є наріжним каменем філософської науки вцілому. Тисячоліттями люди сперечаються навколо того, чи ми бува не спимо і нам це не сниться. Ця Кальдеронівська дилема розділяє людство на два табори - матеріалістів і ідеалістів, кожен із яких має свої переваги і недоліки.
       Принципова світоглядна позиція матеріаліста стосовно світобудови доволі проста: