Чи може кухарка правити дежавою, а багатий увійти до Царства небесного

  

Наше місто невеличке і на перший погляд доволі затишне, проте в останні роки, незважаючи на далеко не мегаполісне населення ми стикнулись із проблемою заторів, причому ця проблема звалилась нам на голову якось непомітно, ну як "сніг на голову" (вибачте за тавт). Та мова трохи не про це, вірніше зовсім не про це.

    Одного літнього дня послала мене дружина на базар купити два кілорами помідорів. Уж паслала так паслала...У звязку з тим що поруч з ринком непроглядні затори я залишив авто задовго до цієї затористої території. Двадцять хвилин ходьби, думав, не зашкодять. Купивши те за чим послали я повільно вийшовши з-під куполу ринку почув різкий гуркіт грому, який віщував що до машини навряд чи доберусь сухим.
Пройшовши іще метрів зо сто відчув легке подразнення на своїй голові од дрібних крапель літнього дощу, тому змушений був забігти до арки неподалік, де вже зібралась чимала компанія безголових друзів по нещастю які забули чи свідомо не носять парасоль. Спочатку під аркою тривала мертватиша, і всі прислухались до тихенького поцяпкування дощику по бруківці, але хвилин за пять-десять присутні потрохи розморозились і почався спонтанний полілог про все і ніпрощо, розбавлений політичною бормотухою. Я взагалі то любитель попи..ти, але з незнайомими людьми рідко вступаю в дискусію, проте цього разу трохи побазікав, оскільки мене заділа репліка на кшталт того що до влади слід обирати багатих, б вони вже буцімто накрались і не робитимуть уже цього більше. Дискусія потроху завязувалась і ми усердно пробували довести один одному що правий його опонент, наводячи безглузді аргументи на кшталт того що багатий добрий хазяїн, на що я відповідав тим що добрий газда все додому тєгне, потім спробував пояснити що ситий голодному не товариш, на що опонент одповів що нема гірше пана з хлопа і так далі. Розмова могла б тривати іще довго і нудно, але дощ потроху закінчувався, а в мене задзвонив телефон, і був це зовсім не слон, а моя дружина, яка тихим голосочком у трубку нагадувала мені що вже виходить з роботи. Так і не довершивши розмови з незнайомцем я відправився в похід перебігаючи поміж краплями дощу. 

    Приїхавши додому та оклигавши потроху від драйвування я чомусь згадав цю розмову, та спробував проаналізувати  проблему в християнському ключі, адже ми всі християни. Найперше чому я згадав про розмову було те що цей дядько наприкінці ляпнув що один антихрист уже казав що кухарка може правити державою, а вилилось це у тотальне безбожництво і тоталітарне антихристиянське сектанство. Все воно безперечно так, до влади дійсно прийшла антихристиянська хунта, але з другого боку це призвело до того що нині маємо чи не найщиріших ревнителів церкви у Европі. Звісно це могло бути зумовлено тим що заборонений плід солодкий, та тим що християнство було дійсно своєрідною тайною, такою собі містерією якщо хочете. Але факт залишається фактом, ми вірили у справу Ілліча, науковий комунізм, та разом із тим були утаємниченими адептами віри христової. Та все це нерелігійні моменти, позацерковні та й не клерикального характеру зовсім.

    Всі сьогодні визнають, що християнська община на початках охоплювала виключно, або майже виключно пролетарські елементи, що вона була пролетарською організацією. Що важливо, такою вона залишалась іще дуже довго після свого зародження. Первоапостол Петро в своєму посланні до до коринфян (першому посланні) підкреслює що в общині не було ні освічених ні багатих, а тільки жебраки та раби: "Погляньте, браття, хто ви, покликані: не багато вас мудрих за природою, не багато сильних, не багато благородних; але Бог вибрав немудре світу, щоб осоромити мудрих, і несильне світу вибрав Бог щоб осоромити сильне; і незнатне світуі принижене і нічого не значуще вибрав Бог щоби спростувати значуще"(1 Кор. 1:26 - 28). Перші адепти і апологети християнства посередництвом богонатхненності та богообраності були доволі красномовними людьми, але як правило вони були або неписьменними або або малописьменними людьми, проте це не завадило їм пронести крізь простір і час усні розповіді про Христа та створити наймогутнішу у світі релігію, вчення та закони якої стали законами не тільки для адептів цієї віри, але й для всього цивілізовного людства. Ця віра пізніше стала прикриттям для царів і імператорів, які потихеньку перевелись із синів божих на помазаників божих, проте слова Христа і його наступників так вгризлись у памяті та думки людські що фрагменти що суперечили цьому ніхто так і не зміг вирвати із текстів Євангелій, і сьогодні ми з вами читаємо перли на зразок: "Як важко багатим увійти в царствіє боже! бо зручніше верблюду увійти до вушка голки, аніж багатому в Царство Боже", тут багатство подається не як гріх, звичайно, але як тягар що не дасть багатому стати чесним і ревним християнином. Тепер згадаймо нагірну проповідь, цей воістино шедевр християнства та слова які лягли в основу християнського мислення: "Блаженні вбогі духом, бо ваше є царство небесне. Блаженні голодні бо вони наситяться"..."Напроти, горе вам багаті! бо ви вже отримали свою втіху...". Як ми бачимо бути багатим само собою є злочином, який вимагає відкуплення. Схожі слова знаходимоу словах Якова, з послання до дванадцяти колін діаспори, яке датують другим століттям дослідники християнства: "Послухайте, ви, багаті: плачте і ридайте про біди ваші що находять на вас. Багатствоваше згнило, і одежі ваші зїла міль. Золото і срібло ваше заржавіло, і ржавчина буде свідченням проти вас і вогонь зїсть вашу плоть: ви зібрали собі скарби на останні дні. Ось, плата, утримана вами у робітників, що жали поля ваші, і воплі женців дійшли до Господа...Ви осудили, убили Праведника..."(Як. 5:1 - 7).

    Таких прикладів можна знайти дох..я і трошки, але все це чомусь ніяк не гріє людей які вважають себе християнами, та вперто кличуть грішників правити країною, містом чи районом. Результат такого антихристиянського бунту наших братів ісестер ми вже бачимо, адже наше вбоге становище це наша плата за  вчинки, за антихристиянську позицію за те що віримо грішникам багатим, але не віримо Христу та своїй совісті. Іще недавно ми пережили революцію, що потроху переросла у війну, якою багаті хочуть приглушити соціальний бунт, адже більшість вийшла на майдан далеко не через національне гноблення, чи культурно-лінгвістичне, а через своє убоге становище, через те що середньостатистичний злочинець епохи 90-х сьогодні вважається моральним авторитетом, та ледь не взірцем для наслідування. Тому, пані і панове, репліку про те що кухарка може правити державою не Лєнін кинув у маси, це доказала на ділі Христова церква, прихильниками та вірними якої ви себе вважаєте...