Особливості кадрової політики Президента, або знову українофоби.

Іще вчора я дуже радів новим призначенням нашого гаранта, адже завжди радію коли бачу молоді обличчя у владі, бо переконаний стовідсотково що тільки свіжий погляд і молоді менеджери є шляхом до успіху, тільки у такому випадку можна розраховувати на поступ та на успіх. Старі пердуни у владі призводять виключно до застою, що підтвердив відомий застой сересерський. Молодь же, це саме той контингент що може вести країну у завтра, яке належить їм, але й не слід забувати про традицію, хранителем якої є якраз покоління старше.
Сьогодні ж проаналізувавши ху із ху з новопризначених прпийшов до висновку що не так усе ладно у нашому політикумі, адже до влади знову йдуть непатріоти і українофоби. Дуже шокував мене, якщо не сказати більшого, наш новопризначений голова АП, який виявляється злосний україножер (ну не такий як Табачнік, а зовсім іншого роду). Ця фігура виявляється рясна не тільки вдалими менеждерськими діями у сфері преси, а й служінням російському царьку Пукіну, про що говорить і нагорода Ради Федерації. 

Нещодавно побачив коротку характеристику цього субєкта, дану відомим блогером Ігорем Луценком і потроху почав усвідомлювати чому Пукін потроху визнає Порошенка легітимним Президентом. Ось що пише Ігор про цього діяча масмедіа: "Кандидатура №1 на главу АП - це один із головних русифікаторів України. В його медіа-імперії - купа українофобських жовтих видань із величезними тиражами (звісно, не всі "плінтусного" рівня, але ж). Без перебільшення: якщо б не було Ложкіна з його активами, Україна була б іншою, українська мова була б значно популярнішою. І українська преса – не такою жовтою, деінтелектуалізованою та замкнутою в російському фарватері. Врешті, Україна не була б такою російською. Ложкін за освітою – викладач російської мови та літератури. В побуті – принципово російськомовний. Росія не забуває своїх героїв-русифікаторів. Ложкіна нагороджено почесною грамотою Ради Федерації Росії за просування російських медіа. Заслужено. Що означає призначення Ложкіна на найближчу до Президента посаду – очевидно. Є лише один штрих, котрий треба підкреслити – "замирення" з сепаратистами, ймовірно, буде передбачати фактичну ліквідацію Києвом статусу української мови на Донбасі в обмін на припинення вогню. Це означає цілком мирну втрату Донбасу як нашого регіону в довгостроковому періоді. Мова - значно ефективніше, ніж військове вторгнення". Не візьмусь стверджувати що все це дійсно так як пише пан Луценко, але велика частка правди в цьому таки є, особливо в плані жовтих видань українофобського змісту.
В нещодавньому інтервю (вчорашньому) Ложкін без задніх думок відповів пану Княжицькому що він вважає україномовну пресу невигідною в Україні, та натякнув на те що україномовні видання користуються попитом тільки на Західній Україні, тому найкраще щоб їх робили саме там, оскільки на сході не до кінця розуміють або й зовсім не розуміють, чи то не відчувають особливість західноукраїнського читача. Така риторика, на мій погляд, цілком прийнятна для якогось там представника ПР, як то відомий хлищ що говорив про вторинність укркультури, але щоб глава АП, яку ми поки що іще називаємо проукраїнською???