Спробую навести один приклад і все стане на своє місце. Напередодні прийшов документ із одного міністерства із однією бюрократичною вимогою подати певний звіт, який є прогнившою данню забутому совку. Цей звіт настільки точно і тонко характеризує дебілізм і повну нівеляцію системи, що кожного разу коли я отримував листа від цього керівника мінісрерського департаменту, згадував відоме Пушкінське "Каґда жє чьорт вазьмьот тєбя...".
Я думав що таке вже не буде, оскільки поміняли міністра, помінялась країна і ми йдемо до Европи чи куди там іще. Але...Ніхрена не помінялось, бюрократія як була так і залишилась, більше того, замміністри і керівники департаментів позалишались усе ті ж, що свідчить про те що ніхто не буде цю бюрократію знищувати бо вони інакше не уміють. І це все там на верху, на всім відомих печерських пагорбах та оточуючих філіалах, де все здавалося на виду і потребує першочергових кардинальних змін хоча б для показухи. А що провінція, яка настільки загнила у кумовстві та свояцтві що для більш менш відчутних змін тут потрібна поввна перетрубація там навєрху? А провінція загниває все тими ж темпами, керівники установ, відомств та управліннь вкотре поміняли партквитки та фотки президентів в кабінеті і продовжують все більше і більше плужити та маразмити. А що іще можна очікувати від склеротиків і маразматиків що собою то управляють із певними труднощами та від людей що жили під постійним пресингом та партійним контролем, людей які встають при розмові по телефону із вишестоящим? Старість помножена на партійноє прошлоє не може дати позитивного добутку як би нафталінщики не старались і те що той чи інший стариган розказує що він прауцює по двадцять годин на добу теж не означає що із його праці буде якийсь резон, бо йдучи хибним шляхом неможливо дійти до мети, якими темпами та скільки часу ви б не йшли.
Тільки не потрібно мене звинувачувати у тому що я не поважаю старших бо останнім має бути "пачьот", як нас колись учили. Усе це зовсім не так, я поважаю всіх цих дідуганів і згоден із тим що більшість із них були видатними людьми своєї епохи (ну може із більшістю перегнув, може взагалі то і з тим що були теж), але сьогодні їм слід вже зрозуміти що "маладим вєздє у нас дарога" (а не в піздє, як ми любили покривлятись у шкільні роки), що новий світ мають будувати нові люди, а ви можете хіба що давати поради... і то ненавязливо. Ваша роль, шановні дідусі і бабусі у вихованні наших дітей (своїх онуків), саме там потрібна ваша снобськість, саме там потрібен ваш консерватизм та навязлива скрупульозність.
Комментариев нет:
Отправить комментарий