Як показує практика, ми семимильними кроками прямуємо в европейську сім"ю народів, де нам багатіям зготоване чільне місце на задвірках цієї конфедерації. Але, що не кажіть, у нас із вами хороший уряд, в сенсі не уряд як суб"єкт, а уряд як врядування, себто влада. Вони так за нас дбають, що вирішили збільшити нам зарплату аж на 10 відсотків - ух заживьом. Таки нам потрібно молитись за уряд, вони нам обіцяють стабільне жебрацтво, на найближчі півтора роки. Я от думаю, а чому усе так відбувається, чому уряд, чи як там їх усіх звати (у нас три гілки влади), не боїться протестних настроїв населення, революційного кулака вазмєздія, не боїться того, що їх з"їсть революція...І чого б то, гааа??? А може й не було ніякого повстання мас, може невдоволеність рівнем життя використали певні групи, які чітко знають, що впевнено контролюють т.зв. майданутих революціонерів, а на випадок чого, вони легко зіштовхнуть одну вату з іншою. Ви погляньте на існуючу ситуацію - у нас є декілька варіантів розвитку подій, так сказати версії правди, і є люди, які притримуються тих чи інших правд, причому авангард вірить у них як у аксіоматичну істину.
А тепер давайте уважно проаналізуємо ситуацію що відбувається довкола. Є окремі групи, як уже говорилось, так звані активісти, які захищають ті чи інші погляди та інтереси. От, до прикладу - одні вірять у непогрішність Пороха і свиту (думаю тільки недоумок може розділяти Пороха, Кроля чи ще там когось, то всьо єдна банда), інші вперто відстоюють думку, що потрібно негайно повстати проти влади і за допомогою перевороту поставити у крісло преза Яроша, Березу чи когось там іще. Ще інші взагалі вважають, що нас усіх розводять жиди і почати потрібно із тотального наступу саме на них та привести до влади скрізь і всюди етнічних українців, закріпивши таке ледь не конституційно. Треті ж вірять у друге чи третє пришестя Юлі, яка прийде і все розрулить (ну, цих ще можна з гіркою бідою зрозуміти, бо вона вже це неодноразово робила, її попередні пришестя мали в основі популіські кроки і народу підкидались засоби для існування). Але серед нас немало й таких, які вірять у те, що саме Вона стала причиною наших бід і нещасть, що вона усьо украла і в зємлю закапала, а також досі спить з Пукіним і готує антиукраїнський реванш, так так, такі теж є, і на свободі а не в закладах для лікування психоневрологічних відхилень. Дехто досі тихо вірить, що прийде Пукін і наведе порядок, ця гіперсовковата сьогодні переважно не вилазить на поверхню, але там десь, в катакомбах і на кухнях вони кучкуються, сушать порох і чистять машинґвери. Далі всіх перелічувати не хочеться, бо насправді таких груп є дуже і дууже багато, починаючи від адептів 5:10, закінчуючи переконаними борцями з рептилоїдами і ін. інопланетними гуманоїдами.
А тепер до влади...Де ж тут місце нашій владі? А всюди, так так, всюди і скрізь присутня рука великого брата із Печерська, чи інших менш більш видатних місць нашої незалежної. Всі ці групи підживлюють єдиновірною і суперправильною інформацією, яку пишуть переважно у тих же, або сусідніх кабінетах. Далі - справа техніки, у випадку виходу одних чи інших адептів істини з-під контролю, на них натравлюється інша група, їх зіштовхують лобами і тихо спостерігають за екшеном, як було на Майдані (згадайте Майдан, Антимайдан і мусора). Далі, якщо вже сутички переросли у щось на кшталт майданівських батрахоміомахій, в жертву приносять декілька владних осіб (їх оголошують причиною усіх бід і поневіряннь народу), які ховаються там, де їх дістати неможливо, і тишком-нишком народ заспокоюють менш помітною фігурою із владних структур, називаючи його керівником нового типу, який обіцяє життя по-новому. Народу показують шоу перемоги - це вони люблять із часів совка, можна іще парад. І обов"язково все це потрібно полити соусом жертв і мучеників, без цього теж ніяк, не буде фактору святості і сакральної жертовності. Після такого кіно можна на певний час заспокоїтись, бо народ цю приманку проковтує на ура, готовий жертвувати власним благополуччям, ситістю своїх дітей.
На випадок гіперпасіонарності, коли все занадто гостро заряджено на революцію, у влади завжди є ход каньом - це війна. Війна то плацдарм для винищення пасіонаріїв і ошалілої вати, якої після революції дуже і дуже багато вилізає назовні. Війна робить неймовірні речі, вона усмиряє особливо активних, подавляє той заряд і робить людей менш вимогливими. Після війни раби вже не так активно вимагають хліба й видовищ, їм достатньо того, що їх ніхто уже не вбиває, що війна закінчилась, а ще краще розказати їм про перемогу. Перемога дуже сильно діє на вату, священна вікторія дає відчуття ейфорійного вдоволення, групового кайфу. Ура Пабєда! кричали юрби убогих людей на вулицях міст Союзу, після закінчення війни з гітлеризмом, тільки пабєди то ніякої не було, гоми просто вибороли своєю кровію бути рабами саме того кривавого рабовласника а не іншого, але, як показала практика, їхній виявився жорстокішим і кривавішим. Отака вона історія війн і революцій, уряду і підлеглих, рабовласників і рабів, і історія ця однакова скрізь і всюди, просто у різних панів різна глибина корита для їства і різна довжина ланцюга. То ж будьте сумирними, не заставляйте господаря вкорочувати ланцюг чи зменшувати кількість помий у коритах, а то ще чого доброго, влаштує собачі бої.
Комментариев нет:
Отправить комментарий