Згадую наш останній Майдан. Сьогодні вже без того захвату і ейфорії, без зайвого епатажу і ідеологічної мішури, без сліз за невинно убієнними жертвами, яких принесли наші вожді богу революції і хаосу. У той час був також охмурьонним і вірив що будуть зміни, може й не на краще, але буде таки інакше, що ми щось робимо потрібне (я і наша маладая каманда) і цінне, що воюємо проти режиму і т.ін. Ну, якщо виключно дивитись на мене і таких як я, то ми справді вірили, справді боролись, хто як міг, проти режиму, за якісь далекі нам ідеали добра справедливості, а головне свободи, але, як виявилось - за что баролісь...І не про сам майдан сьогодні хочеться поговорити, а про довколамайданні технології, бо якщо у час буремних подій без емоцій сприймати адекватно події було важко, то сьогодні момент за моментом можна все проаналізувати на холодну голову.
Якщо хтось не пам"ятає, то спробую пригадати, що Майдан починався як неполітична, ба навіть аполітична акція, і політиків туди не пускали без протигазів і намордників, але, після того славнозвісного розгону студентів вони почали просочуватись туди немов мальки крізь товсту риболовецьку сітку. І ось уже вони там, вірніше не тільки там, а всюди. Як тільки їх допустили до Майдану (мабуть найбільша помилка) то вони не просто вирішили допомагати, а самовільно очолили протести, почали не тільки все організовувати, але й підмяли під себе. А далі все за книжкою, так як пишуть у Паблік рілейшинз, почали продукувати лідерів і їх прихвостнів, під яких уже підбирали т.зв. сотників, десятників і т.ін. Потім пішли жертви, спочатку поодинокі, яких знаходили то тут то там, а закінчилось все кривавою розправою над протестувальниками (як сьогодні дізнаємось і над мусорками теж, правда їх тоді ніхто не жалів, та й досі якось пофіг). Отже, студентський Майдан, який був акцією з метою сказати своє фе політиканам і привернути увагу до непідписання асоціації, перетворився на політичну акцію зі всіма витікаючими, та ще й зі старими політиками.
Чи не найкращим підтвердженням того, що т.зв. революція гідності робилась за протертими підручниками, є факт об"явлення старих політиків, які поволі трансформувались у героїв і лідерів Майдану. Сьогодні хочеться звернути увагу на доволі одіозного політика, сьогоднішнього Президента і просто чоколядного заяца Петра Олексійовича Порошенка, особливо зосередити увагу на одному із фрагментів, коли він нізвідки виринає і перетворюється в справжнього героя революції. Якщо ви пам"ятаєте, то 1 грудня біля адміністрації Президента з"явився такий собі тракторець, ну, доволі здоровенний і важливий у майбутньому. Якщо в той час ми могли собі дозволити не думати звідки він з"явився, хто є його замовником, яким чином йому вдалось проїхати в президентський квартал і т.ін., то тепер воно, чесно кажучи, гнітить і не дає спокою. Нині усвідомлюєш, що все це було банальною підставою задля здійснення (прости Господи) писання, адже лідер революції має виступити на броньовику, танку, тачанці (згадаймо Лєніна, Єльцина, Махно і ін.) і виголосити промову (банально і просто сказати те, чого прагнуть почути маси) і предстати перед баранами і баранесами у вигляді героя чи месії.
Що з того вийшло, сьогодні ми вже знаємо усі, і знаємо, що змовникам таки вдалося здійснити нездійснене, а лідер революції, який лідером по-суті то й не був, трансформувався з політика нульового рейтингу в однотурового Президента, тому піарників Петра Олексійовича варто поважати за їх професіоналізм. Далі були славнозвісні обіцянки відбудувати стадіон Динамо, потім закінчити АТО за лічені місяці, а ще пізніше вирішити проблему інфляції і т.п., завдяки чому шайка колишніх політиканів знову осіла на печерських пагорбах, змінивши колишніх начальників...Отака вона історія обману і зради...
Комментариев нет:
Отправить комментарий