і єблі були як єблі...як то кажуть нє хуже чєм в Амєрікє. Але не про той секс я, не про реальний життєвий єбізм, а про зовсім інше, про дискурс. Так, так, про дискурс якого у нас не було, про вєсьолиє картінкі, на яких дрочила переважна більшість тогочасної молоді, про емануелі з тінтобрасами, які просвічували обкінчені простирадля екранів кінотеатрів, про десадів із захермазохами, про...про всьо хорошеє...
Сьогодні нас із вами кличуть...ну, не те щоби кличуть, так, пальчиком манять до Евроунії, обіцяючи веселе безтурботне життя, рівні дороги, високі зарплати та демократію. Вірніше останню вимагають у нас як проїзний до еврозони. Ми здавалося б усе сумлінно виконуємо, усе робимо як каже наш старший евробрат, та невирішеним, у першу чергу завдяки нашій ментальності залишається питання сексу, і сьогодні це не питання сексу який ми відкрили для себе у 80-ті роки минулого століття, а сексу іншого, того, який і сьогодні у нас викликає нездорову посмішку на обличчі - гомосексуального, а наш евробрат вимагає щоб цієї посмішки у нас не було, ба більше, вимагає карати за таку посмішку. Чергговий евроентузізіст кричить у все горло що нічого, прорвьомся, навчимося, привикнемо зрештою як і до сісєк з піськамі. Але, до сісьопісьок ми по-суті привикали поступово, без будь-яких законів без обмежень, без сіськопарадів, а тут хочуть усе і одразу. Не знаю, не знаю, попри всю свою толерантність і певну прогресивність, навіть поверхневу розбещеність та постмодерну філософію екзистенції, мені важко уявити що поряд можуть уживатись скажімо гей-парад з мітингом КПУ, чи наприклад, коли цей парад проходитиме повз православний храм, а віруючі толерантно і ввічливо будуть дивитись на це феєричне дійство...не знаю...не зна-ю...
Тому , коли я не знаю, а вони не хочуть знати, уявити собі, що з завтрашнього дня ми станемо толерантними в статевому плані, особливо коли мова йтиме про гомосексуальні сімї, мені насправді важко, та й не хочу уявляти бо це неможливо. От уявити собі що років десь через двадцять більша частина нашого суспільства сприйматиме геїв так, як їх сприймають в Америці я можу, але те що це буде звичайне перемикання рубильника з нетолерантності в толерантність не можу. Але чи потрібні сучасній Европі такі ми, - це вже інше питання. Чи захочуть вони переучувати нас декілька десятків років? Мабуть, ні, мабуть наша нетолерантність, гомофобськість і расиська нетерпимість вкінці-кінців стане на заваді нашим евростремлінням.
Ми, попри всю свою антисовєцькість звичайні діти совка, наша ментальність застрягла між радянським совком і совковим нацизмом епохи ранніх 20-х, ми ділимось на совків і націоналістів, проте ті ж націоналісти сприймають усе крізь призму радянщини, більшість наших горе націоналістів і в руки не брали Донцова, Ленкавського, чи інших ідеологів, натомість їх націоналізм є банальною радянщиною, де слова Союз, Партія і Лєнін замінено на Україна, ОУН, Бандера, праці якого вони теж не читали. Нє не подумайте, це не плювок в обличчя середньостатистичного громадянина - це не звинувачення в недостатності інтелекту чи начитанності останніх, а просте ствердження що наше суспільство вкрай заідеологізоване, і коли той чи інший гомен стає переконаним і немає достатніх знань з цієї ідеології він їх заповнює іншими, аналогічними, або тими які є в макітрі. Це чимось нагадує ранніх християн, які недостатність знань догм християнства заповнювали язичеськими віруваннями та культами, замінивши в останніх імя бога на імя святого чи святої.
Комментариев нет:
Отправить комментарий