Правий рух, безумовно, в сучасній Европі набирає оберти, і
це не секрет, інша справа чи варто радіти цьому тимчасовому явищу що насправді
зупинить хід прогресу? Я так думаю, що захоплення правим радикалізмом і
консерватизмом в таких прогресивних країнах як Норвегія пройде доволі швидко,
адже громадяни які звикли до певних свобод, отримавши натомість консервативний
вакуум будуть неприємно вражені. Не менш неприємно вдарить по цих же людях
спроба герметизації, яку несуть в собі націонал-радикалісти, бо коли ти
закриваєш ворота для емігрантів, то прийдеться закрити і в зворотньому
напрямку, та й навряд чи норвежцями вдасться залатати всі дири в сферах, де
норвежець не захоче працювати, особливо коли мова йтиме про роботи які
традиційно прийнято вважати важкими чи брудними. Тому, шановні пані і панове, не тіштесь просуванню
консерваторів до парламенту Норвегії, бо консерватизм в сучасних умовах це
серйозний крок назад в плані тих свобод які досягло людство. У першу чергу це
серйозний наступ на свободу слова та свободу совісті, бо при всій повазі до
націонал консерваторів та радикальних націоналістів, без наступу на ці свободи
така ідеологія довго не протягне. Консерватори сьогодні налягають саме на
політику рееміграції, та обмеження еміграції, але це не єдине обмеження яке
пропонують консерватори, і що найголовніше - це обмеження є краплею в морі
серед ущемлень свобод громадянина зокрема і людини загалом. Вдумайтесь тільки у
значення самого слова «консервація» і все стане зрозумілим, адже консервація –
це зберігання в певному стані без змін (грубо), а коли немає змін, то немає
поступу, немає прогресу.
Комментариев нет:
Отправить комментарий