«Quo vadis» Україно?

Популярна в Росії газета ВЗГЛЯД в одному зі своїх номерів подала текст Василя Ходеева про те, наскільки істотно санкції позначаться на добробуті населення Росії.
Ці роздуми автора про ситуацію в його країні, у перекладі, звісно, я подаю повністю, оскільки, хоч і мова йде про сусідню нам Росію, у ньому я впізнаю нашу з вами державу, за виключенням хіба цифр, санкцій і назв валюти, - все інше майже ідентично. А, ще репліка про те, що їх народ (народ російський) на відміну від українського лояльний до влади.
Хоча, судячи із того, що відбувається сьогодні, слід сказати, що наш народ теж не дуже нелояльний до нової влади. Не розумію тільки  чому наші потужні ЗМІ так відверто про це не пишуть, не говорять, не показують. Важко сказати у чому ж причина - чи то державна цензура, чи внутрішньокорпоративна цензура власників ЗМІ, чи інші фактори. У будь-якому випадку це свідчення зниження  не тільки доходів населення, а  й згортання демократичних процесів. Мабуть, ми стаємо все ближчими політично до північного сусіда.  А ви як думаєте?

Дуже багато коментаторів на сторінках газети «Взгляд» пишуть: «Не страшні нам санкції! Ми їх не відчули! Велика Росія і не таке переживала! Чого Путін боїться, санкції на нас не діють, нехай дотискує українців і проклятий Захід! »
Овації. Завіса. Чи не відчули? У лютому відчуєте.
У січні долар коштував 33,1 рублі. Сьогодні 41,8 рублі. За неповний рік зростання 26%. Для країни, яка сидить на імпорті більш ніж грунтовно, це дуже багато.
Перш ніж станете заперечувати - власне виробництво у нас є, але сировина у нього імпортна, тому що бавовну легше завезти за валюту з Узбекистану або Пакистану, а синтетичні тканини - за долар з Китаю. Китай не хоче отримувати від нас юані, тільки долари.
Наступний момент. Думаєте, якщо долар виріс на 26%, то і товари зростуть на 26%? Ось і немає, зараз порахуємо.
Наприклад, я оптовик і везу контейнер деяких товарів з Китаю на 100 000 доларів. Я везу його не кожен місяць, а раз на півроку або раз на рік. Зараз, в жовтні, я торгую товаром, який завіз ще взимку, при відносно дешевому доларі. Тому санкцій поки ніхто не відчуває. Хіба що по продуктам харчування, де цикл оборотності короткий.
А зараз я планую замовлення до нового року.
Взимку ціна товару в рублях була б 3 300 000 рублів. Зараз постачальники підняли ціну на 5%, множимо на новий курс - 4 389 000 рублів. Транспорт взимку 150 000, а зараз, завдяки курсу, 200 000. Мито (в середньому 30-35% від вартості товару). Взимку 1 200 000 рублів. А зараз 1 600 000 рублів. А тепер підсумуємо. Були витрати 4 650 000, а за той же товар в жовтні я заплачу 6 200 000.
Разом подорожчання 32,5%. Але добре, якщо це гроші мої. А якщо я їх беру під відсоток у банку (як роблять часто оптовики)? У січні вони платили відсоток від 4 650 000, припустимо, 15%, а сьогодні - від 6 200 000, ще 240 000 різниця. Ще 5% зверху.
Разом при оптимальних розкладах (оптовик не робить більше ніяких націнок) в роздрібну мережу товар надходить на 37-38% дорожче, ніж в січні.
І навіть якщо роздрібний магазин не робить націнку у відсотках від ціни товару, що надійшов, а тільки компенсує різницю, для покупця це все одно буде подорожчання 37-38%.
А тепер проста математика. Ваша зарплата 20 000 рублів? У лютому вона стане фактично на 37% нижче, тобто 12 600 рублів. Ви добре заробляєте в вашому регіоні, наприклад 50 000 рублів? Фактично ваша зарплата в лютому буде 31 500. Істотна різниця, так? Ви військовий з зарплатою 35 000 рублів. У лютому отримаєте 22 000.
Проблема в тому, що збідніють всі - і бідні, і середні, і багаті. Але у багатьох рівень життя не знизиться, а у середнього класу і бідних верств - знизиться.
Висновок такий: по-перше, санкції, на жаль, позначаться.
По-друге, мені незрозуміла відсутність коментарів з боку владних структур. Якщо чесно і зрозуміло пояснювати ситуацію населенню, то соціальної напруженості можна уникнути. Наш народ, на щастя, на відміну від українського, в цілому лояльний до влади. Але не можна повторювати, що все добре, коли насправді все зовсім не так добре.
Радянський Союз розвалився не через Горбачова або витівки ЦРУ: він розвалився тому, що всі хотіли джинси і жуйку. Зараз є і джинси, і жуйка. Тому легко кричати, що санкції не страшні.
А якщо це знову завтра віднімуть? Подумайте і дайте відповідь собі чесно: чи готові ви знову купувати незручні шкарпетки, носити капронові колготки Брестського комбінату, купувати дружині чоботи сумнівного дизайну за ціною в дві зарплати, стояти роками в черзі за «Ладою», свинину мати тільки у тому випадку, коли рідня в селі розводить свиней?


   Джерело:   http://www.vz.ru/