Як я обісрався, або мітинг на підтримку курсу Президента.

     

Багато хто з шановного панства, мабуть, вважатиме мене запроданцем і рагулем, але я все ж розкажу вам одну історію з мого життя. Відбувалось це у Києві, якогось року якогось числа під час якихсь незрозумілих мітингів невідомо якої синьобілої партії.
      Одного літнього дня, прогулюючись у тіні під густими заростями вулиці Прорізної, близь якогось управління по релігіям чи що там іще, зустрів я свого давнього придавнього товариша. Той ввічливо розпитав як справи, чим займаюсь і т.ін.. Я, звісно ж, перепитав у нього, незважаючи на те що мені теж пофігу. Так і зав'язалась розмова. Спочатку Андрій, дізнавшись що я працюю в одному із інститутів НАНУ, та що ця робота пов'язана з літературою. запропонував курнути косяка, якого витягнув зі звичайнісінької пачки з-під Парламенту.  "Парламєнт куря живьош нє зря", - виринув чомусь слоган у підсвідомості. Ми відійшли праворуч від проїзної частини і в тихому куточку, та все ж таки на видноті, стали потягувати чергуючись запашний димок коноплі. При посередництві задушливої спеки мене розвезло на всі сто, через що я чомусь не дуже то усвідомлював що відбувається, і мені  стало здаватись, що за нами стежать двоє мусорків, які стояли неподалік нас. Андрій мене трохи заспокоїв, він авторитетно сказав, що ці двоє підійшли щойно, і що не могли навіть бачити як ми тут курили, проте "ізмєна" не полишала мене ще довгий час. Після того, як ми покурили по одній цигарці, рушили в бік Хрещатику, аби взяти парочку форнетті, ну щоб перекусити, самі розумієте. Розмова все зав'язувалась більше і Андрій розповів мені, що зараз іде на мітинг Партії регіонів, де обіцяють 150 гривень за чотири години помахування стягом. Спочатку я відхрестився і сказав що це бандити і це неприпустимо, та після розмови з товаришем, який також противник цієї партії, зрозумів, що це вже не так і страшно, тимпаче мій стяг може взяти хтось інший.

Сьогоднішня революція загнулась ...

Сьогоднішня революція загнулась не встигши розродитись. Передчасні роди, спричинені масовим побиттям студентів, винних у якому стали чомусь шукати в високих урядових кабінетах, призвели до того що дитя не витримало агресивного середовища і дало дуба. У першу чергу не вижило дитя під назвою "революція" через те, що занадто мало виношене в лоні матері, а вже потім через те, що його не тим кормили. Перша причина мабуть таки неорганізовіаність та відсутність лідера якому б довірилась основна частина вийшовшого на вулиці студенства. Ще однією з причин слід назвати, мабуть, те що революція носила вузькополітичний характер, бо замість того, щоб вимагати зміни влади, вона чомусь стала вдаватись до незрозумілих закликів відставки уряду і Президента. Ці високі державні інституції теж якимсь чином відносяться до влади, але не як реальна влада, а швидше як символ влади, бо скажімо Президент, яким х..єм він би не був, є лиш фотомордою на стіні відомчих кабінетів. І чи буде ця фотка з простреленою головою, а чи буде вона з підписом ЗК - наглості та зухвалості цього підстаркуватого бюрократа вона не применшить.