Евроінтеграція по українськи, як вибір між танками і геями.

 

Ніколи не думав, що питання вступу України до Евроунії може мати стільки протирічь, зокрема у поглядах простого українського обивателя на цю здавалося б давно вирішену проблему. Найбільше дивує, а іноді й лякає реінкарнація совкової риторики з приводу нашого приєднання до "загниваючого Заходу". Та чи совковою є ця риторика питання доволі спірне, оскільки Росімперія, як формація азійська за своєю сутністю завжди намагалась переконати проевропейську частину своїх громадян у тому що Европа це зло, що тільки Русская Праваславная манархія єдиноправильна і богоугодна. Але якщо в часи батюшкі царя та безпросвітньої темноти кріпацької а пізніше посткріпосницької Рашки протиставлення православія католицизму було цілком

прийнятним, то з приходом більшовицької влади таке протиставлення себе вичерпало через атеїстичність Капаесесу на чолі з батюшками Лєніним і Сталіним. З появою нової російської формації під назвою СССР поганий імідж заходу створювався за допомогою підконтрольних ЗМІ та "залізного занавісу", який став своєрідним непроглядним заслоном для середньостатистичних громадян страни савєтав.

Засоби масової інформації як пропагандиський рупор влади створював міф про те, як важко живуть прості трудівники у тій же Европі чи Америці. Нам малювали картини із бідними негренятами що чистять черевики височенним білолицим дядькам буржуйської зовнішності. Гумористичні журнали зображали різнобарвні карикатури, де Америка виступала в ролі агресора що своїми ядерними ракетами загрожує нашій "щасливій сімї народів". Створювався міф про відсутність свободи слова та прав людини в цій країні зла. Безумовно, такі ж картинки з точністю до навпаки малювала і американська сторона. В Голлівуді знімались численні кінострічки,

карикатури про "країну зла" прикрашали "Таймси", у школах дітей лякали неприхованою загрозою з боку сересеру, готували спеціальні загони цивільного захисту. Усе було, як то кажуть із точністю до навпаки, різниця  лиш у тому, що там писали правду, або майже правду, а у нас, як годиться - стовідсоткову брехню. І так десятиліттями ми жили у брехні, в брехні народжувались - з нею й помирали. Правда в странє савєтав була тільки в кіоску преси, та й там писали брехливі історії про те - "как харашо в странє савєтав жить"...
     

Та вкінці кінців "імперія зла" розвалилась, залізний занавіс рухнув, залишивши по собі руїни Берлінської стіни. Ми нарешті отримали змогу подивитись в якій задниці ми були в порівнянні із тим світом яким нас так лякали, переконались у тому що Америка ніяка не країна зла, і ніхто негрів там не лінчує, а все зовсім навпаки - це країна свободи і заможності, а Европа той світ де ми з вами можемо жити в найближчому майбутньому. Та перепоною до того ж европського чи американського світів стали візи, отримати які було або вкрай важко, або неможливо попри всі намагання.
       В Росії в цей же час йшло теж неабияке захоплення Заходом, численна кількість громадян цієї країни подались  "за граніцу за длінним рубльом", утворивши  цілі російські резервації та квартали. Російська діаспора осіла у багатьох містах та селах США та Европи, про дружбу Росії та Америки знімались кінострічки, видавались книги і т.ін. . Проте з часом, коли від влади відійшов Б.Н. Єльцин американсько-російські стосунки похолоднішали, а  коли КГБшна путінська влада укріпла - стали арктично холоднючими. Путінський режим повернувся до того ж антиамериканського пропагандонства, та у звязку із тим, що ми живемо у вік відкритої інформації акценти дещо змінились, і замість лінчованих негрів та зубожілих трудівників зявились геї, лесбіянки, міф про всесвітню змову, в якій Америка займає ледь не ключову позицію і окупувала вона увесь світ, а Росія останній захисник добра, такий собі праваславний багатирь що ладен до смерті захищати святую русь...Ця маячня, виражаючись термінологією північного сусіди - пьяний брєд - привернув увагу  і українських громадян, зокрема проросійськи налаштованого Сходу нашої держави, що мимоволі є користувачем російських ЗМІ, зокрема російського телекомунікаційного простору...
      На жаль, сьогодні склалась ситуація, коли в країні є понад тридцять відсотків населення, що своє майбутнє хочуть повязати із непроглядними російськими болотами, та відвертим бездоріжжям, протиставивши його цивілізованій і ситій Европі. Та найбільше в цьому свьому веселить, що коли говориш із звичайною малограмотною людиною, то основними пріоритетами Евразійської інтеграційної перспективи є те, що ми убезпечимося від засилля геїв-педерастів та зможемо відновити втрачені економічні звязки. Якщо першу параною легко пояснити відвертою гомофобськістю та зомбованостю нашого "темного" населення, яке Европу собі уявляє суцільним гейпарадом. Мені здається, що пересічний русоіл уявляє собі картину що перейшовши кордон Европи зустрінеш тисячі озвірілих педиків що прагнуть усиновити наших бідних сиріт... То друга, повязана з економічними перспективами які пояснити дуже важко, адже ті туманні перспективи неоіндустріалізації давно зогнили в совєцькому військопромі, який відверто кажучи давно віджив своє, а аграрні перспективи взагалі лякають, оскільки Росія пояснює привабливість свого ринку в невибагливості власного покупця та відсутності вимог до якості продукції. Тобто нам пропонують законсервувати свої і до того відставші аграрні та харчопромівські потуги до кращих часів, а за допомогою економічного залізного занавісу заставити нашого громадянина купувати неякісну продукцію що випускається в країнах Мутного союзу. Загроза ж вступку до ЕС, на думку Рашки, вірніше на думку її пропагандонів, у тому що ми не зможемо втриматись на цьому ринку через свою низьку конкурентоспроможність, проте Рашка і її пропагандони чомусь мовчать, що у випадку конкуренції ми матимемо якіснішу та дешевшу продукцію, а також зможемо швидко реорганізувати та модернцізувати власну промисловість, прикладом чого можуть послужити ті ж постсоціалістичні Чехія, Словакія і Польща які зуміли модернізувати свою промисловість і сільське господарство до вимог ЕС а також отримати численні інвестиції від добросовісних европейських підприємців, які на відміну від російських приходять робити бізнес, а не тупо грабити...