Офшорні шляхи свободи слова

Політика наскільки брудна справа, що у ній не може залишитись чистим навіть найакуратніший і найпедантичніший. Нещодавно нас сколихнула новина про офшори, і всі ми дізнались, що наш Президент банальна офшорна олігархічна кучерява шоколадна баба. Нє, про офшори і про те, що там все спижжено ми знали й до цього, але ніколи не думали, що він так закудкудахтає і почне пєтушитись як общипаний когут.

Дикі племена Амазонки крізь призму вирубки карпатських лісів.

Дельту Амазонки дарма називають легенями планети, адже більшість кисню виробляється саме в океанах за допомогою водоростей і різних морських рослин. Але густі ліси, які ростуть на берегах цієї могутньої ріки, виробляють величезну кількість кисню, і це на фоні суші виглядає справді переконливо. Однак останнім часом все стало змінюватися з катастрофічною швидкістю, ліси вирубуються небаченими темпами, а на місці лісів з"являються міста, села і поля агросектору.

Вот такая в жизі жоппа, або як Держоборонзамовлення уклало договір закупівлі 120 автомобілів марки МАЗ, що збираються на заводі "Богдан" у Черкасах, який належить Президенту Порошенку

Війна це завжди війна, і війна це завжди погано. Погано це в першу чергу для простих пересічних людей, які стали її заручниками, а також погано для тих, хто волею долі став інструментом у ній, тобто власне для воїнів. Але війна це рай для мародерів і влади (що, в принципі, синоніми у військовий час). Та що я все навколо та поруч, давайте вже поближче до теми. Так ось. Десь колись, якийсь Ляшко розказав народу про те, що влада заключила таємні контракти із МАЗом,

«Quo vadis» Україно?

Популярна в Росії газета ВЗГЛЯД в одному зі своїх номерів подала текст Василя Ходеева про те, наскільки істотно санкції позначаться на добробуті населення Росії.
Ці роздуми автора про ситуацію в його країні, у перекладі, звісно, я подаю повністю, оскільки, хоч і мова йде про сусідню нам Росію, у ньому я впізнаю нашу з вами державу, за виключенням хіба цифр, санкцій і назв валюти, - все інше майже ідентично. А, ще репліка про те, що їх народ (народ російський) на відміну від українського лояльний до влади.

14 признаків фашизму за Умберто Еко

В эссе «Вечный фашизм» итальянский писатель и философ Умберто Эко приводит список признаков того, что он называет «ур-фашизмом» или «вечным фашизмом».

Культ традиции; культурный синкретизм, подразумевающий пренебрежение к противоречиям в содержащих высшую истину древних откровениях
Неприятие модернизма, иррационализм. В пример приводится противопоставление «крови и почвы» «дегенеративному искусству» в нацистской Германии
Культ «действия ради действия», недоверие к интеллектуальному
Неприятие скептицизма: сомнение трактуется как предательство
Ксенофобия, расизм
Буржуазность, опора на средний класс
Национализм; одержимость теориями заговора, культивация чувства нахождения в осаде
Враг изображается как крайне мощный, чтобы последователи чувствовали себя униженными, и в то же время достаточно слабый, чтобы его можно было одолеть
Жизнь понимается как непрерывная война, а пацифизм — как сотрудничество с врагом
Элитизм, презрение к слабым
Культ героизма и культ смерти
Мачизм, сексизм, неприятие нестандартного сексуального поведения
«Избирательный популизм»: индивидуумы воспринимаются не иначе как единый монолитный Народ, чью волю выражает верховный лидер. Неприятие парламентаризма
Использование новояза
   Матеріал взято із Вікіпедії    //ru.wikipedia.org/wiki/Определение_фашизма#.D0.A3.D0.BC.D0.B1.D0.B5.D1.80.D1.82.D0.BE_.D0.AD.D0.BA.D0.BE

Матіос проти Семенченка: правд багато, а істини немає

 "Справді, головною військовою прокуратурою в системі Генпрокуратури розслідується кримінальна справа по декільком статтям кримінального кодексу, де перевіряється причетність окремих осіб до вчинення і участі у вчиненні цих злочинів, 146 стаття, 358 стаття, 366, 365, це незаконне позбавлення волі, перевищення службових повноважень, службова підробка, використання підробних документів. Як і всі останні провадження, які розслідуються, ця справа буде доведена до логічного завершення з оголошенням підозр і направлені до суду, який завжди у військовій прокуратурі проходить у відкритому режимі, окрім справи роти "Торнадо", - щось таке сказав сьогодні військовий прокурор України пан Матіос. 

       Прокурор наголосив, що є "сенс показати суспільству справжні лиця тих хто захищав і справжні обличчя не тільки в балаклаві, а справжні лиця їх в конкретних реальних діях". Сам же Семенченко раніше заявляв про те, що проти нього відкрито провадження, яке ведеться втихую, тобто слідчі дії проводяться негласно, щоб зібрати компромат, або сфальшувати його задля тиску на депутата. Ці дії прокуратури народний депутат пов"язує з бажанням скрити всю правду про Іловайськ. 

       Де тут правда а де брехня розібратись важко, адже сторонньому спостерігачу зрозуміло, що брешуть обидві сторони. А той факт, що влаштували показуху із командиром штурмзагону, тільки підтверджує, що прокурори шиють справу білими нитками. Стосовно Семенченка, то вірити у щирість його заяв теж важко, оскільки зрозуміло, що йде боротьба між двома групами з метою монополії на історичну правду, задля використання її в нових передвибоних перегонах. Впевнено можна сказати тільки одне: пани чубляться, значить хлопам будуть чуби тріщати. 

Нові вектори розслідування Смоленської трагедії

     

       Польське видання Жечьпосполіта  ( http://www.rp.pl/ ) в одній із статей за 5 лютого оприлюднила шокуючу, як на мене, інформацію. Повідомлення стосується Смоленської трагедії, яка відбулась 10 квітня 2010 року. Нагадаю, що тоді загинуло 96 високопосадовців республіки Польща на чолі з Президентом країни Лехом Качинським. Тінь, звісно, впала на російську сторону, оскільки очевидність мотиву відіграла свою роль. Основний мотив у жовтій пресі та кухонних розмовах був у тому, що Лех Качинський летів до Смоленська щоб віддати шану польським громадянам, розстріляним радянськими карателями під Катинню. Пукіну і його посіпакам така виходка була явно не до душі, адже до 90-х років Радянський Союз, правонаступником якого стала Росія, заперечував причетність своїх військовиків до інциденту. Апогеєм міждержавного протистояння могло стати і те, що Лех Качинський планував виголосити промову в Катині з приводу цих подій, тимпаче ця ж газета надрукувала текст промови напередодні, який явно не міг сподобатись російському лідеру і його оточенню. Та давайте повернемось до статті газети за 5 квітня 2016 року, адже вона, як на мене, не менш шокуюча аніж стенограма майбутньої доповіді Качинського.