Ленін на броньовику, Єльцин на танку, Порошенко на тракторі, або як гартувались революційні лідери.

   

Згадую наш останній Майдан. Сьогодні вже без того захвату і ейфорії, без зайвого епатажу і ідеологічної мішури, без сліз за невинно убієнними жертвами, яких принесли наші вожді богу революції і хаосу. У той час був також охмурьонним і вірив що будуть зміни, може й не на краще, але буде таки інакше, що ми щось робимо потрібне (я і наша маладая каманда) і цінне, що воюємо проти режиму і т.ін. Ну, якщо виключно дивитись на мене і таких як я, то ми справді вірили, справді боролись, хто як міг, проти режиму, за якісь далекі нам ідеали добра справедливості, а головне свободи, але, як виявилось - за что баролісь...І не про сам майдан сьогодні хочеться поговорити, а про довколамайданні технології, бо якщо у час буремних подій без емоцій сприймати адекватно події  було важко, то сьогодні момент за моментом можна все проаналізувати на холодну голову.

Бийте бюлетнем ненависних політиків

От учора в Одесі відлупцювали Шуфрича. Воно то може й добре, бо бігме заслужив урод, але з другого боку - невже це наш метод? Невже це відповідає принципу мирної революції про яку так говорили на Майдані? І хоч Майдан, на жаль, мирним троху не получивсі, все ж таки принципи задекларовані там ніхто не відмінєв. А тепер давайте за порєдком, бо по-перше методи тітушок то зовсім не те за що помирали на Майдані, а по-друге такий казус у всіх без виключення країнах Евроунії викличе доволі неоднозначну реакцію, я б сам, побачивши що в союз із нами рветься країна де пиздять депутатів, був би проти того щоб таку державу прийняли в такий

...хай Ляшко, усі гукнули, за отамана буде.?.

     Якось проходячи повз телевізор, де засіли батьки за черговим випуском політичного токшоу, почув виступ пана Ляшка. Якось ніколи іще не доводилось чути його промов і взагалі він асоціювався у мене виключно з гральми. Але тут я побачив неймовірної сили оратора що говорить правду, причому не приховуючи нічого - просто і відверто. Та тут аткуда нє вазьмісь появілса ...так, так, Мустафа Найєм, з якимись розповідями про Льовочкіна, причому відмовляючись давати жодних пояснень щодо доказів своїх заяв і т.ін. Тепер сиджу і думаю, от піду, ну наприклад, на парламентські вибори...нє, розумію що це безглузда трата часу, але ось візьму і піду, а що дома робити в неділю - і зарядка, і старих друзів зустріну...І от підійду я до бюлетеню, де чорним по білому, може й не по білому, а може і не чорним, написані всі ці партії, причому неважливо з відкритими списками, закритими чи привідкритими. Так от, гляну я на той дивний список, а там брехач брехача поганяє. Ну можна звичайно намалювати там великий англійський фак, але я не художник і рука, тимпаче із середнім пальцем у мене може вийти схожою на якесь абстракціоністське зображення дубайського хмародеру, чи на щось інше. Отже, оригінальності не вийде, отже потрібно робити прості банальні речі - вбирати когось або натиснути нафіг усі. Натиснути нафіг усі це те ж саме що й не прийти на дільницю, значить прийдеться когось обирати. Проходжусь по списку і аналізую іще раз - брехач, брехач, брехачка, брехач,брехач, брехач...нє, так не вийде, бо за цим принципом слід шукати графу противсіх, значить підхід нікудишній, спробуєм інакше...Беру кожного зокрема і аналізую хто про що брехав і що обіцяв і розумію що якщо й голосувати то за Ляшка, бо по-перше популіст, а я хто? - так популюс, отже він мене любить, по-друге клоун - теж добре, значить веселитиме публіку, а якщо іще й зробить хоч дещицю з того що наобіцяв, то й поготів, у будь-якому випадку інші про це й не говорять...

Реклама двігатєль прогреса, або хто творить для нас кумира.

    Ми з вами живемо в епоху реклами, і як би хто не заперечував це твердження, як би хто не огризався та не розказував що він незалежний від реклами і все робить так як він хоче і думає - це неправда, бо не ви вирішуєте що саме їсти, яку музику слухати, які книги читати, у якому клубі чи ресторані відпочивати, за вас вирішують інші - рекламні креатори на замовлення тої чи іншої фірми чи глобальної корпорації. В сьогоднішніх умовах тотальної інформатизації ви навіть пасту для взуття чи штани купуєте під приказом рекламодавця. Часто  доводиться чути щось на зразок того що я ношу цей бренд тому що він мені найбільше до вподоби, але напрошується запитання на кшталт чим вам не подобаються костюми від Баби Марусі, адже це не менш цікавий і самобутній бренд. Я пию Кока Колу бо вона найкраща, а я пив Буратіно, і воно теж найкраще, але пив я його не тому що її пив Марадонна чи Ігор Бєланов, а тому що за мене цей вибір зробив Совторг. Нє, я б міг звичайно прийти до магазинуц де в святкові дні був Байкал і сказати що хочу Кока Коли, але у кращому випадку побачив би здивоване лице тьоті Моті, а в гіршому почути декілька ласкавих на кшталт: "Хлопчику, піздуй звідси", або "я тобі дам зараз таку каку".