Нові вектори розслідування Смоленської трагедії

     

       Польське видання Жечьпосполіта  ( http://www.rp.pl/ ) в одній із статей за 5 лютого оприлюднила шокуючу, як на мене, інформацію. Повідомлення стосується Смоленської трагедії, яка відбулась 10 квітня 2010 року. Нагадаю, що тоді загинуло 96 високопосадовців республіки Польща на чолі з Президентом країни Лехом Качинським. Тінь, звісно, впала на російську сторону, оскільки очевидність мотиву відіграла свою роль. Основний мотив у жовтій пресі та кухонних розмовах був у тому, що Лех Качинський летів до Смоленська щоб віддати шану польським громадянам, розстріляним радянськими карателями під Катинню. Пукіну і його посіпакам така виходка була явно не до душі, адже до 90-х років Радянський Союз, правонаступником якого стала Росія, заперечував причетність своїх військовиків до інциденту. Апогеєм міждержавного протистояння могло стати і те, що Лех Качинський планував виголосити промову в Катині з приводу цих подій, тимпаче ця ж газета надрукувала текст промови напередодні, який явно не міг сподобатись російському лідеру і його оточенню. Та давайте повернемось до статті газети за 5 квітня 2016 року, адже вона, як на мене, не менш шокуюча аніж стенограма майбутньої доповіді Качинського.

Україна і третій світ, чи Україна - третій світ?

       

       Взагалі то не люблю точних наук, але люблю статистику, хоч вона і наука точна. От, наприклад, згідно наук гуманітарних ми з вами живемо в Европі і є частиною европецського цивілізаційного простору, а заразом і цивілізованого світу. А от згідно статистики ми така собі афро-азіопа, причому така суперглуха і безпросвітня, де дідько добраніч каже. Такий от собі дуалізмус економічної квазімертії. Я люблю свою землю, люблю свій народ, але ненавиджу свою країну, причому не конкретно цю, а будь-яку, що формується на цих теренах, бо вона завжди є дуже поганим господарем для своїх рабів. Чому так? То вже питання інше, і питання, мабуть, не до статистів і навіть не до істориків, а швидше до психодіагностиків, але давайте про хороше, про сьогодення і навколишню дійсність. Про те, що ми країна батраків і країна батрак.

Росія вимагає особливого статусу Донбасу, на цей раз конституційно оформленого

       

        Російський «Інтерфакс» пише, що Росія вимагатиме законодавчого оформлення особливого статусу Донбасу на постійній основі, причому все це має бути відповідно оформлено в Конституції. Також пан Гризлов (хоч який він в сраку пан, так, Гризлов...) заявляє, що редакція цих поправок до Конституції має бути оформлена і узгоджена на контактній групі. Окрім того Росія вимагатиме, щоб повноваження вибраних осіб на Донбасі не припинялись у 2017 році, як того вимагатиме конституційна реформа для усієї України. Щось пригадалось заборонене в Україні кіно Гайдая "Іван Васильович змінює...", вірніше репліку дяка, який спробував розтлумачити слова посла: Кемпскую волость трєбуют, ваєвалі ж ґаварят, так падавай же... Та Кемпська волость Кемпскай волостью, але найгірше те, що Москва вже не просто намагається впливати на політику Києва, а й робить спроби писати й редагувати наш основний закон. А ще гірше те, що наша нова "патріотична" влада дозволяє їм то робити, та й ще, кажуть люди, в нову мінську групу увійшли представники ДНР і ЛНР. Все б нічого, але чому називають їх терористами і досі не хотіли з ними вести переговори, якщо завдяки цьому можна було давно покласти край кровопролиттю. Чи кров громадян вже нічого не вартує, а чи вартує менше аніж грошики зароблені на дутій батрахоміомахії? 

Свобода слова по-німецьки

       

      За повідомленнями Reuters, сьогодні під час рейдів проти ультраправих сил німецька поліція заарештувала двох осіб, підозрюваних у використанні веб порталу в підбурюванні до насильства щодо іноземців, розпалюванні міжнаціональної ворожнечі, та заперечуванні голокосту. Далі з повідомлення слідує, що ці двоє молодих людей очолювали злочинну організацію "Altermedia Deutschland". Ця організація, зі слів кореспондента Ройтер, влаштовувала обговорення на расистську тематику. Людей, які брали участь в обговоренні, поєднували ідеї чистоти раси, і т.п. Також вони закликали до насильства проти іноземців, що проживають на території Німеччини, членів інших (не зрозуміло мені що значить інших, адже німці не є приналежними до єдиної конфесії) конфесій, чи людей з неправильним кольором шкіри. 
      Враховуючи нещодавні події в Кьольні я не став би особливо осуджувати цих молодиків, хоч погоджуюсь із тим, що заклики до насильства мають присікатись на корні. Та найбільше мене тут вразило не те, що молодиків притягли за заклики до насильства, а  те, що чи не найголовнішим тут фігурує якраз зовсім інше правопорушення - заперечення голокосту. Це що за така срана демократія, де думати слід строго регламентовано, і будь-яке відхилення від істиновірного вектору думок є злочином? І чому це заперечувати голокост не можна, а заперечувати сіонізм можна? Тимпаче що останній більш очевидний, на відміну від першого...Нас воно, звісно, не стосується поки що, нехай собі там ї..ся, то їхня справа, але якщо така вибіркова свобода слова прийде і до нас, то це просто пі..ц... Це як за совка: ляпнув не той анекдот чи заспівав неправильну пісню  - і ...гоу ту нари? 

Назар Мухачов. Свіжий погляд на революцію гідності

Виповнюється 2 роки з дня початку подій на Грушевського, 19 січня 2014 року, коли частина протестувальників, обурена репресіями, прийняттям «диктаторських законів» (згідно яким ми всі ставали злочинцями) та відвертою зрадою «триголового чудовиська» при тому ж прийнятті законів.
Вже писав раніше, що Майдан був сукупністю природного справедливого протесту мислячого класу та маніпуляцій з боку кланово-олігархічних груп (стаття «Маємо не Результати Майдану, а Результати Перемоги Системи над Майданом» від 24 жовтня 2015 року). Згадую про це зараз для того щоб читачі сформували більш повну картину про всі події та їх справжні причини. Так от – маніпуляторам та кулуарним гравцям незалежно від їх походження – чи то «українські» олігархи з розряду Льовочкіна, чи то 5 колоні (куди попередньовказаний також належить))), чи то безпосередньо кремлівським кураторам, чи європейським «толерастам» (називатиму їх так, адже вони штучно створюють вже давно серед Українського Народу міф «толерастії і європейських цінностей») було НЕВИГІДНЕ Мирне Протистояння!!!

Війна і мир. Кому вигідна війна?

Вивчаючи історію війн і битв ми часто стикаємось із банальою примітивною пропагандою про героїв і негідників, про наших і ворогів, тільки ніхто не задає собі запитання чому це мій дідусь, який воював в УПА, був негідником і бандитом, а дідусь москалика Васьки Гєрой Савєцкава Саюза. І чи був хтось із них героєм, чи обидва були жертвами. Та коли ми починаємо вивчати справжню історію а не пропаганду яку толкають у школі і вузах, помічаємо що не все так просто, що совєцькі воїни  пачками здавались у полон ворогу, що всі т.зв. геройства були не наслідом особливої любови до родіни і Сталіна,а вимушеним кроком, оскільки позаду стояли смершівці і стріляли вспину..Усе це, звісно, доволі грубо і приблизно, але щось схоже є у кожній війні, двигуном якої є пропаганда і залякування. Та задайте собі запитання для чого була Перша Світова і хто у ній переміг, чи навіть Друга, попри те, що пропаганда навколо неї іще дволі мцно стоїть і робить свою ідеологічну роботу.

    Ми, прості громадяни, яких часто використовують у мирний час у вигляді робочої сили, а у військовий як гарматне м'ясо повинні зрозуміти, що нашим ворогом є не людина носій іншої культури, чи мешканець суміжних територій, а вся ця наволоч яка має нас за рабів. І немає жодних причин для збройних протистояннь, бо мертвим не успадкувати загарбані території, а калікам не стане легше від того, що експлуататор отримав нові території чи чергову зграю рабів. Ми сьогодні живемо в еру загальнодоступної інформації, головне уміти відділяти реальну інформацію від пропаганди, якої найбільше є в глобальному інформаційному потоці. Та найпростіше задавати собі запитання на кшталт: навіщо це мені особисто , чим це допоможе моїй сім'ї та мені особисто та ближньому, і чи не протирічить це моїм поглядам чи релігії яку я сповідую, бо наколо нас переважно християни, які постійно повторюють як мантру: не убий, не вкради, не пожадай нічого того, що є власністю ближнього твого...

Голосуй не голосуй фсьо рафно палучіш...

Скоро будуть вибори, і кожен з нас - кривий, сліпий, горбатий побіжить на дільниці, щоб сказати своє ТАК одному чи єнчому кандідату від провладних (а інших не буває, і не вірте у всякі казки про опозицію) партій. Всі партії на перший погляд різні, бо кожен малює свої рекламні агітки в єнчий колір, кожен вигадує собі якусь причудливу емблєму, кожен намагається нам втулити свою програму, яку й ніхто насправді не читав. Коли починаються ці дебільні перегони лохів, то чомусь завжди згадую пісеньку одного пітерського дядьки про вибори... Щодо власне програм, які ніхто не читав, то слід зауважити, що всі вони майже ідентичні,